Були переселенцями, стали кропивничанами

Відсутність житла – найбільша проблема, з якою стикаються вимушені переселенці з Донецької та Луганської областей, тікаючи з районів бойових дій та обираючи Кіровоградщину для проживання. На цьому наголосили начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міської ради Сергій Коваленко та радник Міністерства соціальної політики з питань внутрішньо переміщених осіб в Кіровоградській області Валентина Кулачко на прес-конференції. Своїми силами органи місцевого самоврядування з цією проблемою не впораються, потрібна відповідна загальнодержавна програма.
Як зазначила Валентина Кулачко, сьогодні у Кропивницькому проживають 2455 родин вимушених переселенців. Це – 4234 особи. В області ж в цілому оселились 14789 осіб. Більшість із цих людей себе вже ідентифікують кропивничанами – тут у них народжуються діти, старші, закінчивши школу, вступають до вищих навчальних закладів. Дехто, може і хотів би повернутись назад – на малу батьківщину, але вже немає куди – будинки зруйновано.
– Місто зробило все можливе і навіть більше для того, щоб люди мали належні умови проживання, – відзначила радник з питань ВПО. – Вони проживають у гуртожитках Центральноукраїнського технічного університету та готелі “Турист”. При найменшій можливості зняти квартиру переселенці нею користуються. Більшість з них знаходить роботу, адже розраховувати лише на державну допомогу не доводиться. Вона, за нинішніми мірками, мізерна – 864 гривні на непрацездатну особу і вдвічі менша сума – на працюючого. Всі діти переселенців влаштовані в заклади освіти: садочки відвідують 193 дитини, а у школах навчаються 498 учнів.
Також малеча охоплена максимальною увагою з боку міської влади. Достатньо відзначити, що кожного разу, коли в обласний центр приїжджає цирк – всі діти переселенців відразу запрошуються на його вистави. Отримано вже 1283 таких запрошення. Не будуть обділені увагою діти й під час новорічних свят – вже зараз надходять запрошення на всі вистави, святкові ранки у театрах та концертних залах обласного центру. Безкоштовно переселенців обслуговують і в закладах охорони здоров’я. Протягом 2016 року 2392 особи звернулися до поліклінік, 1021 – лікувалися в медзакладах міста, також 530 дітей отримали необхідну медичну допомогу. Безумовно, якщо мова йшла про дороге лікування, на допомогу приходила міська рада.
– Міська рада активно долучилася до програм допомоги переселенцям ще з лютого 2014 року, коли до нас почали приїздити перші кримчани, які не хотіли жити під російським каблуком, – наголосив Сергій Коваленко. – Мало не кожного дня ми приймали людей, розселяли їх, допомагали продуктами, речами першої необхідності. Тоді активно включились у роботу і волонтери, які також підшукували житло для родин, часто поселяли їх у своїх помешканнях.
Зараз в області, в рамках соціального проекту за кошти іноземних благодійних організацій, завершується переобладнання гуртожитку у селищі Новгородці. Там зможе оселитись близько 150 родин. Відбудовано і дитячий садок. Заселитись у нові квартири з усіма зручностями переселенці зможуть вже у лютому наступного року. Але більшість людей лякає те, що вони не зможуть знайти роботу у районному центрі.
– Вже зараз на отримання житла у Новгородці записались 128 родин, – повідомила Валентина Кулачко. – Виявляють бажання переїхати на Кіровоградщину й переселенці з інших областей, адже вони переконались, що в нашій області створено найкращі умови для внутрішньо переміщених осіб.
Валентина Веніамінівна розповіла й про таке ганебне явище, як паразитування окремих людей на отриманні матеріальної допомоги. Вони переїздять з області в область, всюди реєструються, щоб отримувати державну допомогу. Тому створення єдиного державного реєстру внутрішньо переміщених осіб, який віднедавна був запущений у дію, дозволить запобігти такому “туризму”.
– Як тільки у Кропивницький приїздять чергові переселенці, я відразу кажу їм, що альфонсів вже ніхто терпіти не буде, не потрібно кочувати по Україні, треба остаточно визначатись, де та як жити, не чекати соціальних виплат, а самим заробляти на життя, – говорить жінка. – Я сама переселенка з Луганської області, але змогла облаштуватись на новому місці, до цього закликаю і своїх земляків. На жаль, не всі це розуміють, адже як там були соціально залежними, так і тут намагаються схитрувати, виманюючи всіма правдами і неправдами соціальні виплати.
При цьому в Кропивницькому не виникло соціальної напруги влітку цього року, коли в деяких областях тимчасово припинили видачу соціальної допомоги переселенцям через неузгодженості на законодавчому рівні з визначенням установи, яка мала реєструвати вимушено переміщених осіб. Тоді всю відповідальність взяла на себе міська рада, і виплати в Кропивницькому не припинялися.
Дехто все ж таки повертається на не підконтрольні Україні території. Не тому, що там краще, а тому, що там у них є житло.
На жаль, держава дещо запізнюється із вирішенням соціальних питань переселенців. Але вони сподіваються, що з часом їх таки розв’яжуть. І житло у Новгородці – це перша ластівка.