МЕНЮ










17 лютий 2004 - 12:06

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ депутата Кіровоградської облради В.Громового до кіровоградського міського голови М.Чигріна, депутатів міськради щодо перейменування Кіровограда


Підставою для цієї пропозиції є такі аргументи:

1. У нашого міста в часи компартійної диктатури вкрали справжнє святе ім'я — Єлисаветград. Зараз мова не йде про намір зробити чергове перейменування на догоду політичній кон'юнктурі, як це робилось у радянські часи (Зінов'євськ — Кірово — Кіровоград). Мова йде про те, що все вкрадене (і церковну власність, і рідну мову, і прикриті одним розчерком пера гімназії, і справжнє ім'я міста) слід повертати, якщо ми, звичайно, ставимо на меті будувати цивілізовану правову державу. Повернення місту справжньої назви, а не намір здійснити чергове перейменування — це перша аксіома, на якій має будуватися наша робота.

2. Аксіома друга: ми святкуємо 250-річчя Єлисаветграда! Не можна у 2004 році святкувати 250-річний ювілей Кіровограда. Це компартійне тавро місто змушене носити з 1939 року, тож зараз прибічники лівої ідеї можуть при бажанні відзначити 65-ту річницю цієї події. Якщо ж прибічники компартійних назв переживуть віки, то у 2189 році фан-клуб тов. Кострікова (Кірова) може відзначити 250-річчя Кіровограда.

Актуальність повернення справжньої назви міста відзначається ще й тим, що Кіровоград — це двічі несправжня назва. Місто назване на честь несправжнього прізвища (партійної клички тов. Кострікова) партійного діяча давно розпущеної партії (ВКП(б)-КПСС) неіснуючої держави.

3. Неблагополуччя нашого міста закладене вже в самій назві (згадаймо відому фразу, яку М. Булгаков вклав у вуста професора Преображенського, про те, що розруха починається не в парадних, а в головах...).

У будь-якого європейця не може не викликати подив той факт, що привид комунізму, який уже давно не бродить по Європі, матеріалізувався у назві нашого міста. Ми ніби застрягли у минулому, і якщо й надалі демонструватимемо це всьому світові, ні про яку інвестиційну чи туристичну привабливість міста не може бути й мови.

Аксіома третя: повернення справжньої назви міста — не самоціль. Це лише перший крок до подолання минулого, який започаткує серйозну роботу, спрямовану на те, щоб підняти престиж міста на всеукраїнській та міжнародній арені, привернути до нього увагу інвесторів, розвинути туризм (одним із центрів якого має бути фортеця Св. Єлисавети), провести культурно-просвітницьку роботу серед членів міської громади, реставрувати пам'ятки архітектури тощо.

Нам вкрай необхідно зняти більшовицьке прокляття, яке тяжіє над містом, вдихнути в нього нове життя, адже ми бачимо, як усе більше й більше втрачаються ознаки цивілізованого міського життя, як ми потроху перетворюємося на неконсолідований, голодний і злий соціум у залізобетонних хащах Дикого поля...

4. Слід визнати, що кіровоградський період історії нашого міста є надзвичайно складним і неоднозначним. Упродовж семи десятиліть з міста Єлисаветграда робили Кіровоград і з його мешканців теж прагнули зробити кіровоградців. Цей період включав у себе все: руйнування храмів і будівництво хрущобів, тотальне винищення інтелігенції у 1937-39 роках і голокост єврейської частини населення під час Другої світової війни, закриття „Просвіти" і тотальна русифікація, будівництво гігантів індустрії і перетворення річки Інгул на стічну канаву.

У старшого покоління кіровоградців є підстави і для гордості, є підстави і для покаяння. Незаперечне одне: той Кіровоград, який будували як місто епохи розвинутого соціалізму в нових ринкових умовах зазнав повного краху. Мертві заводи, зруйновані храми, скалічені душі, — це те, що дісталось у спадок нинішньому поколінню кіровоградців.

Мабуть, ні в кого не викликає сумнівів четверта аксіома: так далі жити не можна! Кіровоград періоду 1939-91 років уже ніколи не повернути! Ми — третє покоління, яке змушене називатися кіровоградцями... Та до нас було десять поколінь будівничих цього міста, десять поколінь єлисаветградців, які створювали під оберегом святої Єлисавети наш маленький Париж. Після нас теж будуть нові покоління, яких ми не повинні прирікати на комплекс кіровоградства як символ непродвинутості і консерватизму. Я хочу, щоб мої сини (чотирирічний Артем і дворічний Михайло) могли, коли виростуть, з гордістю вимовляти ім'я міста, в якому вони народилися. Повернення справжньої назви місту потрібно не нам, це потрібно нашим дітям, навіть якщо вони самі ще цього не усвідомлюють.

5. Поряд із міфом про те, що ми хочемо перейменувати місто, необхідно раз і назавжди розвіяти міф про фантастичні витрати з бюджету міста, які буцімто підуть на повернення справжньої назви, міф про те, що місто назване на честь російської цариці Єлизавети Петрівни тощо.

Розвінчання цих міфів має бути серцевиною інформаційної стратегії, якщо ми дійсно хочемо покінчити з розрухою в головах людей.

Аксіома п'ята: не міфи, а справжні історичні факти, тверезий розрахунок і бачення перспективи мають бути покладені в основу прийняття рішення.

6. Аксіома шоста: ми дуже запізнилися з прийняттям рішення про повернення справжньої назви, а тому заклики не поспішати є щонайменше недоречними. Уже кілька разів із 1991 року міняють печатки і вивіски, документи і дорожні знаки, а ми все ще не поспішаємо і кажемо, що в разі повернення справжньої назви на все це потрібні будуть гроші. Тож ми продовжуємо затягувати вирішення проблеми, про яку мешканці Луганська (колишня компартійна назва — Волошиловград) чи Маріуполя (компартійна назва — Жданов) уже давно забули.

7. Аксіома сьома: усі спроби придумати нову назву (Новокозачин, Тобілевичі чи Великі Лелеки) є тупиковим варіантом, який заводить нас у глухий кут. Невідомі приклади такого вирішення проблеми з назвами міст на всьому пострадянському просторі (місту Кіровакан у Вірменії чи місту Кіровобад в Азербайджані повернули їх справжні первісні назви). Як показує досвід 90-х, кількість прихильників нових назв нашого міста (а варіантів назв було більше 50-ти), як правило, не перевищує кількості авторів з їх найближчим оточенням.

Тож розмови про нову назву — це ще один спосіб збереження назви Кіровоград.

8. Аксіома восьма: посилання на те, що вже був референдум і мешканці міста висловилися за Кіровоград, носить фарисейський характер. Попередня спроба зустріти 2000 рік у Єлисаветграді була заблокована оригінальним способом проведення опитування. Замість того, щоб чітко поставити одне-єдине запитання: „Чи згодні ви з тим, що нашому місту слід повернути його справжню назву — Єлисаветград за умови, якщо це не призведе до значних фінансових витрат бюджетних коштів", тоді було сформульовано три питання, які просто дезорієнтували мешканців міста.

Окрім цього, причинами тодішньої „кіровоградофілії" стала відсутність політичної волі тодішнього керівництва міста й області, відверте загравання з лівими силами, заяви про величезні витрати на перейменування та відсутність широкомасштабної культурно-просвітницької роботи.

Ювілей міста — це не одномоментне гучне дійство на центральному майдані. Це нагода вирішити застарілі проблеми. Це ще один шанс змити з його обличчя нашарування компартійного минулого і сміливо поглянути в майбутнє.

Тож дай нам, Боже, снаги і мудрості нарешті розрубати гордіїв вузол застарілих проблем із тим, щоб зрештою достойно відзначити цьогорічне свято міста на вулиці Великій Перспективній у Центральному районі, у рік 250-річного ювілею Єлисаветграда.

З повагою, Віктор Громовий, депутат обласної ради від міста Кіровограда (Єлисаветграда)

Читайте також:
Перейменування Кіровограда. Відповідаємо Юрію Матівосу: "Єлисавета — наша свята!"
Українське козацтво Буго-Гардівська Паланка за історичну правду!
Питання про зміну назви Кіровограда можна ставити після вирішення нагальних комунальних та соціальних проблем міста. Заява депутатської фракції політичних партій Промисловців і підприємців України та "Трудова Україна"
Ім'я має бути записане у вічну книгу життя. Єлисаветградський Фонд "Відродження святинь"
У єдності — сила.
За українську назву — Новокозачин
Відкритий лист депутатові Кіровоградської обласної ради п.Громовому В.В.
Юрій Матівос, краєзнавець: "Я не хочу жити ні під чоботом Кірова, ні під каблуком Єлизавети" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
Кіровоградські ветерани про ім'я міста ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
Володимир Пузаков, народний депутат України: "До перейменування ми не готові ні економічно, ні історично" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
Ігор Рябцев, науковий співробітник кіровоградського музею музичної культури ім.К.Шимановського: "Перейменування — не самоціль, із ним треба пов'язувати інше — куди ми йдемо, що ми хочемо, які ми?" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
Віталій Вієвський, голова кіровоградської міської організації ветеранів війни та праці: "Весь трудовий народ категорично проти" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
Костянтин Шляховий, науковий співробітник обласного краєзнавчого музею: "Те, що була монархія і все робилося з її волі, ніхто не заперечує, але це наша історія" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
Чия ж то свята? Думка краєзнавця, заслуженого журналіста України Юрія Матівоса щодо повернення Кіровограду давньої назви Єлисаветград
ЗВЕРНЕННЯ учасників зібрання клубу "Ветеран" щодо перейменування Кіровоградської області, міста, його районів
Відкритий лист депутата Кіровоградської облради В.Громового до кіровоградського міського голови М.Чигріна, депутатів міськради щодо Назва столиці степового краю: проблеми перейменування
Відбувся ініційований "Вечірньою газетою" круглий стіл "Назва столиці степового краю: проблеми перейменування"
З перейменуванням Кіровограда не поспішатимемо



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.46923 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua