Не стало Володимира Панченка. Втрата величезна. Спустошено літературний та духовний простори – не тільки Кіровоградщини, а й усієї України. Мабуть, ми ще не до кінця усвідомлюємо масштаб втраченого. Безумовно, особливий біль відчувають його рідні, друзі, колеги. Але разом з ними всі, хто знайомий з його творчістю, хто чув, бачив його. Я – серед останніх.

Минулого понеділка виконком міської ради Кропивницького подав до господарського суду черговий позов щодо скандального гуртожитку по проспекту Університетському, 21. А в четвер його мешканці знову перекрили дорогу. Цього разу – державного значення в районі Великої Северинки.

Рибу на ринку Олександр Семенович купував завжди сам і чистив луску, і патрав її сам, і смажив – нікому не доручав цієї, як він вважав, чоловічої справи. Все життя, а на пенсії й поготів. Рибу він любив, і всі домашні визнавали його за вмілого кулінара-рибника. Купував карасі, коропи, товстолоби переважно, навіть судака й щуку брав, але в останніх і ціна кусалась, і м’ясо було якесь жорсткувате, безжирне. Купував на міському центральному ринку в однієї й тієї ж продавщиці, яка завше посміхалась, впізнаючи його здалеку. Одного разу Олександр Семенович з нею погиркався, бо підсунула вона йому, м’яко кажучи, несвіже. «Як це так, – обурювався він, – вона ж мене знає, я в неї постійний покупець і ось таке учворити!» І не змовчав їй про це наступного разу. Продавщиця вибачалась і виправдовувалась, що кожну ж рибину вона не може перевірити, чи вона десь уже не залежалась, ставкові господарі завжди запевняють, що – сьогодні ще в сітці тріпалась, а часом трапляється… Так, трапляється, мовляв, нікуди не дінешся, але й покупець теж повинен знати, що бере: насамперед на зябра мав би глянути – як потемніли до вишневого хоча б, то отаке воно й усередині риби робиться… Після тієї балачки в перші тижні він таки пильно придивлявся до зябр і живіт риб’ячий мацав двома пальцями – чи не булькає там, але згодом не один рік минув без обману, й Олександр Семенович не став екзаменувати незмінну свою продавщицю. А якщо сказати точніше: притупив пильність.

З 2006 року 29 жовтня відзначається Всесвітній день боротьби з інсультами. Це щорічний захід, заснований Всесвітньою організацією інсульту (WSO). У цей день в Україні традиційно говорять про загрозу інсульту і протидію цьому захворюванню, адже українська держава посідає одне з перших місць у Європі за показниками цереброваскулярної захворюваності та смертності від інсульту.